Дощ... Дощ... Дощ...
Сьогодні я потрапила під дощ... Під шалений теплий літній дощ...
Я йшла без парасольки і кайфувала від відчуття краплинок на собі.
Спочатку було дивно і незвично... Як давно я не відчувала такої насолоди... Насолоди чимось звичайним, буденним і водночас неймовірним... Я йшла, а дощ все пришвидшувався, спочатку відстань між краплинами була 15 см, але з кожним кроком, ці шалені краплинки падали рясніше...
Здавалося б ще трохи і з неба хлине стіна, так і ставалося в деякі моменти... А я все йшла...
І от я відчуваю як стікають по мені тисячі краплинок, по шкірі повзуть і завмирають тисячі мурашок, і я йду наспівуючи мелодію, наступаю в кожну калюжу, додаючи ще більше відчуття щастя...
Кожна нова краплинка здавалося зігрівала мене... Дарувала щось нове... Розбуджувала забуте старе... І наголошувала на тому, що я ще відчуваю насолоду... І дарувала мені тепло душі... І ще цей неповторний аромат дощу, чистого повітря... Запах радості... Майже як запах бананів або шоколаду... Ммм... Дощ....
В цей час я відчувала себе найщасливішою, тому що дощ давно не відвідував мене, і не дарував мені натхнення... Здавалося б просто дощ... Але ні. Це був радісний дощ...
